Вечір народної пісні

Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосно, як у нас на Україні…                                                                                          (О.Довженко)

 Наша дума, наша пісня 
Не вмре, не загине. 
От де, люди, наша слава, 
Слава України.   (Т.Шевченко)

ВЕЧІР НАРОДНОЇ ПІСНІ

Мета: розширити знання про традиції українського народу пов’язані з народними піснями; розвивати творчі здібності учнів; виховувати любов до народної пісні, повагу до її творців; прищеплювати інтерес до минулого нашого народу, культури рідного краю, патріотичні почуття.

Хід заходу:

Звучить українська народна пісня «Якби мені сивий кінь».

Ведучий: Красу української пісні знають у всьому світі. Мелодія звучить то тужливо, то урочисто, то грайливо, то романтично! А скільки почуттів, скільки барв у сплетінні всього лише семи нот!

Ведуча: Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія.

Сценка   «ЛЕГЕНДА ПРО ПІСНЮ»

 Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці-любов до господарювання, німці-дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

- Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті нема правди і волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав.

як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ.

Це пісня.

Узяла дівчина - Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

З тих пір і дивує весь світ українська народна пісня.

Звучить «При долині кущ калини».

В.: Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це козак Семен Климовський та дівчина з Полтави – Маруся Чурай.

Хлопчик-козак:   

 Ця дівчина не просто так ,Маруся.

 Це -  голос наш. Це -  пісня. Це -  душа.

  Коли в похід виходила батава,- 

  Її піснями плакала Полтава.

  Що нам потрібно було на війні?

  Шаблі, знамена і її пісні.

  Звитяги наші, муки і руїни

  Безсмертні будуть у її словах.

  Вона ж була як голос України,

  Що клекотів у наших Корогвах!

Звучить пісня  М. Чурай "Засвіт встали козаченьки"

Звучить спів  солов’я.

Леся: Мамо, що то за пташка у саду так виспівує?
Михайлик: Як по нотах пісню виводить!
Мати: То соловейко до нас прилетів.
Леся: Соловейко? А де він раніше був? Чому нам своїх пісень не співав?
Мати: Це довга історія. Старі люди розповідають, що ця пташка раніше не жила в Україні. Було це ще за дідів-прадідів…
Михайлик: Розкажіть, мамо.
Мати: Країна солов’їна розкинулася за морями глибокими, за горами високими. І правив тою країною король … Щовесни він нагадував своїм підлеглим: «Летіть по всьому світу, пташки співочі, слухайте уважно пісні народів різних». Полетіли пташки хто куди. А маленький Соловейко залетів аж в Україну. Чує: люди з поля повертаються. Потомлені, але співають… Бо де праця, там і пісня.

Мати: Слухає наш Соловейко, все запам’ятовує.
Михайлик: А далі?
Мати: А далі полетів він до королівського саду.  Вислухав його король і наказав своїм підлеглим: «Летіть в Україну! Слухайте ті пісні, що їх люди співають, і перекладайте на нашу мову пташину… І несіть по усьому світові». Отак весь світ дізнався про українську пісню… А солов’ї навіки оселилися в Україні.

Звучить пісня «Ой у вишневому садочку».

Леся: А чому, мамо, царі Пісню і Слово з України женуть?
Мама: Пісня народ єднає. Є пісня — є народ. Немає її, немає Слова рідного — то й народу нема.
Михайлик: Я, як підросту, багато пісень вивчу.
Леся: А я, як підросту, пісні складатиму.

Звучить пісня «Будем козаками».

В.1.Пісні, які склав народ передаються із уст в уста. Вони дуже різноманітні за своїми жанрами: трудові, колискові, історичні, баладні, козацькі, чумацькі…

А ще календарно-обрядові пісні – це ж і колядки, щедрівки, веснянки, русальні та петрівочці пісні, купальські, жниварські.  А родинно-обрядові! ..

В.2.Українська пісня! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня, що ввібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. То краєш ти серце невимовним болем, то смієшся і жартуєш, як той козак із дівчиною.

Звучить пісня «Чорні очка».

В. 1. Люди, будьмо добрішими! 
Хай серця у всіх будуть світлішими, 
Нехай весни всміхаються зорями 
Над квітучими всюди просторами. 
В. 2. Люди, будьмо мудрішими! 
Будуть душі до ближніх теплішими, 
Нехай очі всміхаються лагідно 
Аби завжди були мир і злагода. 
В. 3. Люди, будьмо дружнішими! 
Разом будемо завжди сильнішими. 
Всі незгоди, всі біди здолаємо – 
Бо любов в своїм серці ми маємо. 

Звучить пісня «Ой чорна я си, чорна».

В.2. Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Такого сплеску в музиці і слові
Вогню такого не передаси,
Нічим, крім пісні, посестри любові,
Криниці невичерпної краси.
В.1.Буває пісня тугою налита,
    І туга душу наскрізь пропече.
    Бува така, що наче серед літа
    Срібляста річка в синю даль тече.
    Вона – любов, вона – печаль і втіха,
    Жива вода на виразки душі.
    Поки живе – убереже від лиха
    Понад стежками тихі спориші.
В.2.То вже здавен:    лиш пісню розпочни – 
    Її підхоплять, аж у полі тісно...
    Вкраїнський хліб тому такий смачний,
    Що він завжди замішаний на пісні.

Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче».

В.2: Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. 
В.1: У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно. 

Звучить пісня «Тече вода каламутна».

В.2: А зараз дізнаймося, що вам відомо про українську пісню.

В.1: Отже вікторина:

                     1. Які пісні Марусі Чурай, ви знаєте?

                     2. Заспівайте колискову пісню.

                     3. Назвіть перші музичні інструменти.

                     4. Коли співають  купальські пісні? Русальні?

                     5. Назвіть пісні в яких оспівується калина.

                     6. Назвіть найбільшу кількість пісень, що починаються словом "Ой".

В.2:  Хай вам щастить

 завжди й у всьому,

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам всім допомагає

І рідний край оберігає !

В.1: Щоб відтворити із руїн        

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела         

Дніпро-Славутич оживе,

 І заспіваємо: "Ще не вмерла,     

Вкраїна наша і не вмре!"

В.2: Давайте, друзі, заспіваймо найголовнішу пісню нашого народу!

(Звучить "Державний Гімн України" )